На мітингу проти фальсифікації результатів виборів на площі Революції Троянд у Тбілісі сьогодні  мало б зібратися сто тисяч. Сто тисяч – цифра якась непідтверджена, але у Грузії важко хоч щось підтвердити. Однак щирість емоцій і щирість переконань таки переконує. Хоча на це важко опиратися. Вибори таки були сфальсифіковані. Найперше  - це звичайнісінький адмінресурс і підсвідомий страх, що за словами Роберта Стуруа, з‘явився у мешканців Тбілісі. Телефони прослуховуються уже понад рік, журналісти не звільняються, бо їх не звільняють, погрожуючи «судом над братом», котрий випадково попався на вуличній бійці. Ведуча головного анти-президентського ток-шоу й перше обличчя Імеді протягом тижня стає ведучою головного пропрезидентського ток-шоу на Руставі2, хоча його виробляє ніби-то незалежна студія.

 Можна хіба позаздрити Саакашвілі, котрий має ТАКИХ політтехнологів. Для них найпростіше з багатоходівки, це наприклад, прибрати з екранів усі одіозні обличчя на час двомісячної кампанії – хай би якими близькими й впливовими вони не були.

Утім, вже підзабутий у Грузії екс-депутат, екс-голова передвиборчого штабу кандидата в депутати Саакашвілі у 99-му, «хороший Тбіліський парубок з Ваке» Гачечеладзе, все ж вірить у щирість, і саме через його щирість сто тисяч таки мали б зібратися.

Вони просто погано відпрацювали, їхніх людей на дільницях було недостатньо, людей, які масово приїздили голосувати не фіксували телекамери, їхні докази - на мобільних телефонах лідерів...Протоколи – це все що по суті є… За день до виборів представники 9-ти партій Об‘єднаної опозиції не могли відповісти на питання на кшталт "якого характеру фальсифікації будуть відбуватися під час голосування і під час підрахунку?", "чи є у вас інформація про конкретні місця, де будуть фальсифікації", "на що звернути увагу?"... А французи, купа німців, австірйці, й тим паче росіяни , усі геть усі чекали від них хоч якоїсь наводки, а потім  йшли до штабу екс-президента,  бо принаймні  тієї абсурдної впевненості  буде достатньо, щоб  там, на  "большой родине" засумнівалися...

Опозиціонери не замовили екзитполу, а коли поширилася інформація про невідомий український, ноги котрого ростуть десь у стороні Патракацишвілі та Березовського, самі не знали, що це за цифри. 

Журналіст «Кавкасії», яка працює у кількох холодних і затягнених смогом кімнатках, сам не зміг відповісти на питання, чи за законом мали право голосувати разом на окремій дільниці, розквартировані в Тбілісі співробітники грузинських МВС.

За два днів після виборів прес-секретар опозиції о 15:00 не знала, о котрій відбудеться прес-конференція, де оголосять свої результати відповідно до протоколів. Майже о десятій ввечора з лідерок опозиції не змогла відповісти, на чому базується інформація: у Гачечеладзе 38%, в екс-президента 25%. Два місяці підготовки проти удару на випередження - не аргумент.

І як тримати баланс? За тиждень у Тбілісі, окрім, як у штабі Саакашвілі, ми не зустріли того, хто вкинув свій бюлетень за екс-президента. Вони - а це журналісти, політики, так звані аналітики, працівники прес-служб, так звана тбіліська інтелігенція, а ще водії і працівники готелів й магазинів  - вони теж не знають когось, хто голосував за Мішу… Але як же ж абсолютні цифри?

Всі вони, вище перераховані, розповідають про чутки – з дуже надійних джерел; і ще з більш надійних – бачили на власні очі – розказують, як на їхній дільниці були мертві душі… А голова місії спостерігачів від парламентської асамблеї ПАРЄ угорець Матіаш Єрші переконливо говорить: це дрібниці. А що ще казати йому? – питають місцеві журналісти, він же давніх друг Саакашвілі, знайомий через фонд Сороса.

Кажуть, для західних моніторщиків Гачечеладзе просто хороший тбіліський хлопець без програми. Хоча його мета «Грузія без президента», однак кандидатка у прем’єри, й таки більше французький дипломат, аніж грузинська опозиціонерка, екс-міністр закордонних справ Саломе Зурабішвілі, дебати з теперішнім прем‘єром – екс-керівником Bank of Georgia – таки завалила:  її абсолютно не цікавлять цифри, головне, щоб була демократія.

Але це грузинський вибір. Проти. А ті, хто з ними, ще трохи вірять закордонним медіа, але не проминуть сказати: "як сталося, що українські спостерігачі нічого не помітили?", "як так сталося, що Ваш президент приїздив напередодні виборів і по суті агітував за Саакашвілі?" Але це дрібниці… Утім, дивно було бути там, коли однією з перших Саакашвілі привітала прем'єрка Тимошенко, тоді як ЦВК не порахувала й половини голосів. Неприємно говорити, що скоро  в Грузію знову поїдуть наші – на поспішну інавгурацію. Але інакше й не могло бути. З грузинами так завжди, один раз побував там і не полишає відчуття, що тим їм винен до кінця життя

P.S. А передвиборча кампанія к них таки була елегантнішою, особливо коли згадати сльозу на щоці Мішіко під час зустрічі з пенсіонерами

http://levangachechiladze.com/ge/content/view/100

традиційно треба працювати
сил бракує, але ще вірю, що треба

"Убийство  Альенде  быстро  перекрыло   воспоминание   о
русском вторжении в Чехословакию, кровавая резня в Бангладеш
заставила забыть  об  Альенде,  война  в  Синайской  пустыне
заглушила стенания Бангладеш,  бойня  в  Камбодже  заставила
забыть о Синае и так далее и так далее - вплоть  до  полного
забвения всех обо всем..." М. Кундера "Книга Смеха и Забвенья"